Офіційний сайт Асоціації футзалу України продовжує знайомити футзальну спільноту з досвідом роботи регіональних асоціацій. Цього разу в об’єктиві – Житомирська область, в якій за останній час відбулася суттєва реорганізація всього футзального господарства. Про це в першій частині ексклюзивного інтерв’ю президента Асоціації футзалу Житомира і Асоціації футзалу Житомирської області Віктора Тарана.

- Перш за все, дозвольте привітати очолювану Вами Асоціацію футзалу Житомира, яка провідним спортивним виданням міста визнана «Кращою спортивною організацією». Яке Ваше особисте ставлення до цієї нагороди, якщо не секрет, які були у вас конкуренти?
- З цією нагородою така ситуація. Видання «Спортивний Житомир» та журналіст Сергій Роздум в нашому місті є найбільш ініціативними. Сергій Роздум на моїй пам’яті вже дуже-дуже багато років намагається просувати спортивну тему. І скажу, що отримати таку нагороду – це приємно, реально приємно. Я не можу сказати, що це дуже серйозно, але в межах Житомира це солідно, тому що кращого журналіста, ніж він, ані в Житомирі, ані в області немає.

Щодо конкурентів, то в нас дуже серйозно працює Федерація плавання. В нас, на превеликий жаль, немає федерацій баскетболу та волейболу, при тому, що приватні особи утримують команди. У нас є баскетбольний клуб «Житомир», який грає на високому рівні, у нас в місті великий волейбольний рух, є боксери, борці, але з цих видів спорту навіть немає федерацій, як юридичних осіб. Ніхто ними не займається, вони, так би мовити, існують самі по собі. Тож якщо говорити про основних конкурентів, то це Федерація плавання, також Федерація легкої атлетики дуже серйозна у нас в Житомирі. В нашому місті є учасники чемпіонатів Європи та Олімпійських ігор з легкої атлетики. Так що, реальні конкуренти були.

- В продовження цієї ж теми. Серед лауреатів того ж видання – МФК «Житомир», який відзначений, як «Відкриття року». Чим ця команда заслужила цю нагороду?
- Вся футбольна спільнота України знає, що в Житомирі багато років не було футбольної команди. А МФК розшифровується, як Муніципальний футбольний клуб. Це не футзальний клуб. Нещодавно обраний мер міста, Сергій Іванович Сухомлин, прийняв спільне рішення з Федерацією футболу, що, якщо у нас немає приватного клубу, що було б правильним принципово, то місто, виконком, міська рада виділили кошти, і створили цю команду МФК «Житомир». Ця команда відіграла сезон в аматорах, і наступного планує піти в Другу лігу. Тобто, тут назва МФК – лише співпадіння абревіатури з тим, коли у нас в футзалі деякі команди називаються міні-футбольними клубами.

- Основа основ будь якої організації – її структура. Який вигляд структурно мають керівні футзальні органи на Житомирщині?
- Є Асоціація футзалу Житомирської області. Є Асоціація футзалу міста Житомир. Взагалі, до цього ніхто не займався цим питанням. На сьогоднішній день вже офіційно зареєстрована Асоціація футзалу Бердичівщини. Чому Бердичівщини – по-перше, в зв’язку з тим, що місто та район поділяти не дуже добре, прив’язуючись до інфраструктури. По-друге, вони самі по собі не дуже розуміють в зв’язку з адміністративним розподілом територіальних громад майбутнє, тому всі хочуть зробити цей момент наперед. Бердичів – це місто обласного підпорядкування, в ньому 100 тисяч населення, і в ньому є дуже хороший зал заводу «Прогрес» ще з часів Радянського Союзу.

Далі по асоціаціях – зареєструвались Асоціація футзалу Коростеня, Асоціація футзалу Новоград-Волинського. І на сьогоднішній день Коростень і Бердичів у нас вже приймають участь по регламенту АФУ, з дотриманням всіх положень, в чемпіонаті області. Їх внутрішні чемпіонати, які вони до того грали, тепер вже є, як відбіркові етапи чемпіонату області.

- Приблизно рік тому в Житомирі «реанімували» обласну Асоціацію футзалу. А як же справа була до цього?
- Вона формально була, існувала, як юридичне лице, на папері, але не працювала ніяк. Якщо місто щось грало, то в масштабах області, якщо я не помиляюсь, 11 років взагалі ніяка робота не велась. В зв’язку з низкою причин, в тому числі і об’єктивних – але так сталося. Тому цю Асоціацію і довелося «реанімувати». Місто Житомир, як обласний центр, у відриві за рівнем розвитку футзалу – на три голови від будь-якого районного центру. І це при тому, що вже три сезони команди з Житомира приймали участь у аматорських фіналах, у футзальному житті України, але ані Кубок області, ані чемпіонат області ні в якому виді не проводились.

Тому виникла гостра потреба відроджувати цей напрямок. Є інфраструктура, є осередки – ті ж Коростень або Бердичів мали свої чемпіонати по 24-26 команд. Тому недоречно і не правильно було б їх ігнорувати і не підтягувати їх до себе в спільне футзальне життя. Можна додати, що в Новоград-Волинському був чемпіонат з 22-х команд.

- Ви очолюєте і Асоціацію футзалу Житомира, і Асоціацію футзалу Житомирської області. В такому сумісництві є якість переваги? Можливо, його досвід був би ефективним і в інших областях?
- Складно відповісти. Я спілкуюсь з людьми, і в кожного по-різному. Щодо нашої ситуації – місто розвивалось і зростало окремо від області, і на Виконкомі прийняли таке рішення – а кому ж ще? Якщо ми маємо в Житомирі серйозний, хороший розвиток футзалу – я так вважаю, що так і було, на той момент, коли приймалось рішення, а з іншого боку – взагалі окремо існуючі самі по собі якісь обласні осередки. То ж, як мало бути по-іншому?

Те, чого ми досягли в місті, треба було донести, поширити в районних центрах, в містах області. Якщо був би альтернативний момент – нема питань! Якщо Бердичів чи Новоград-Волинський розвивалися б краще, ніж Житомир, то ми б не розглядали сумісництво. І все ж, Житомир – обласний центр, ми чогось досягли – варто було об’єднати справу в одні руки.

- В деяких областях команди з міст та районів приймають участь в чемпіонаті обласного міста. Як з цим справи в Житомирській області?
- Ми почали з того, що оголосили чемпіонат міста Житомир відкритим.

- Вибачте, але чи не «вбивали» ви цим ті змагання, які вже існували в містах області, принижуючи їхній рівень?
- Цей момент присутній, і в зв’язку з цим ми маємо багато нюансів. Конкретно – емоції, амбіції, бажання районних асоціацій, навіть, не них, а, скоріше, команд, клубів, які звикли, що вони виставляють на чемпіонат області з великого футболу, в першу чергу, свого роду якісь збірні. Збірні району. Коли зараз виникло питання, що вони грають в чемпіонаті області, але – це, наприклад, не збірна Бердичева, а за регламентом АФЛУ – це кращі команди, які в містах перемагали. А при цьому їхні гравці грають у командах Житомира, то в регіонах виник момент дещо непорозуміння – ми зберемо збірну і будемо нею грати. Але це не дозволяє регламент – мають грати команди переможці, фіналісти, і саме вони будуть грати в фіналі обласного чемпіонату.

Я б не казав, що це – «вбивство». Ні в якому разі. Я на прикладі Житомира, який приймає участь в системі АФЛУ четвертий сезон, можу сказати, що так, перший сезон, другий сезон важко. В якому плані? Не приїжджають ніякі «легіонери» – в нас, наприклад, стратегічна близькість Києва, і приїжджали скільки завгодно. Вже на другий-третій сезон все виходить на якийсь рівень, нормальний, і головне – досвід показав, що в місті ми вже все це пройшли. Я зараз всім регіонам кажу: «Всі ті граблі, на які ви всі зараз будете наступати, можете наступити, я вже зараз вам готовий допомогти, щоб ви зайвий раз цього не зробили». В чому сенс? Я бачу на досвіді Житомира, що ця система дозволяє дати можливість рости людям, дітям, юнакам, яких би ніхто ніколи найближчі 5 років і не бачив би у футзалі взагалі. Ми згадувати тут МФК «Житомир», а його команда U-17 грає в чемпіонаті з футзалу. Вони награють своїх 15-16-тирічних гравців вже другий рік в футзальному чемпіонаті, і тренер Віктор Йосипович Шиманський дуже задоволений. Я згадую весну цього року, і ті хлопці, які прийняли участь в чемпіонаті з футзалу, вони зовсім інші в порівняні з тими, хто не приймав участь, і це помітно в межах однієї команди, однієї секції.

- Назвіть, будь ласка, чемпіонати, які добре організовані в області, з достатньою кількістю команд.
- Бердичів ще не стартував, але в них нещодавно були збори, і вони мають 24 заявки від команд, які будуть грати в двох лігах. В Коростені грає одна ліга, але в них там своя цікава історія. Коростень все життя, скажемо, останні чотири роки, грав Бізнес-лігу в футзальному форматі, в якій грав будь-хто бажаючий, і грали, як хотіли. На поточний момент Сергій Джус зайнявся систематикою змагань, і з його боку було багато спроб обговорити, щоб грали свою Бізнес-лігу, але за регламентом АФЛУ, в межах її всеукраїнської системи. Але… Порозуміння не найдене з керівництвом Бізнес-ліги. Тому, був організований другий чемпіонат, що буде проходити паралельно, і буде йти з дотриманням всіх регламентів. Цей чемпіонат має назву «Ліга Коростеня», і вона вже розпочала грати.

У Новоград-Волинському 22 команди, але й з ним, як і з Коростенем, є цікавий момент. Коли ми оголосили чемпіонат Житомира відкритим, команди з цих міст грають в ньому. І вони дуже хочуть, щоб на обласному фіналі їхні переможці виглядали гідно, і заради цього в межах регламенту, вже ближче до завершення, потенційного переможця посилити сильними гравцями з деяких інших команд. Якщо це все в межах регламенту, то нехай. Сенс тут в чому – награвання молодих та «свіжих» хлопців, яких би до цього не було б ніяк. І це дуже важливий момент. Ця ситуація, коли «одна людина – одна команда», серйозно змінює все!

- Що Ви можете сказати про матеріальне забезпечення районних змагань – табло, м’ячі… В цю ж тему – який стан тих споруд, на яких грають в області, наскільки вони відповідають «Правилам гри в футзал»?
- Він різний. У Бердичеві свого часу завод «Прогрес» - був потужним підприємством, і там є повноцінний зал. Розмір 20 на 40 майданчик, з технічними зонами, з місцями для глядачів. Там є паркет, і можна проводити змагання навіть рівня Першої ліги та Екстра-ліги. Наприклад, в Баранівці є повноцінний зал, який завдяки тому, що там був сильний лісгосп, і була можливість збудувати спорткомплекс. Але оскільки сама Баранівка географічно розташована дещо осторонь, і є півні транспортні труднощі, то спорткомплекс не використовується на повну потужність.

Баранівка

Бердичів

У Коростені майданчик в межах футзальних правил, але не відповідає міжнародним вимогам – він, якщо я не помиляюсь, десь 37 на 18. Там грають, але це не шкільний зал. Табло є, інша справа – питання інформативності та його розміру. 

Коростень

Щодо м’ячів, то я, як голова обласної Асоціації, поставів собі це за завдання. Коли я підтягував цих хлопців, розмовляв, намагався їх підтягнути до себе, то завдяки спонсорської допомоги «Селекту» вдалося отримати минулого та позаминулого року по 5 м’ячів. Цього року, нажаль, поки не вдалося, але я розумію, що колись таки ми їх отримаємо. Але можна казати, що дефіциту м’ячів немає. В кожній асоціації є мінімум один-два м’ячі, які «чергові» від асоціації, а щодо команд, то є порозуміння, що «Селект» – це офіційний м’яч Асоціації футзалу України, і питань не виникає.

- Відбірковим турніром АФЛУ нещодавно став Відкритий чемпіонат Житомиру – це якісь нові змагання?
- Ми вже з 2013-го року маємо статус чемпіонату Житомиру, як відбіркового до Всеукраїнського фіналу АФЛУ. Але важливий момент – в ньому грають команди і тих районів, які не грають в чемпіонаті області. Тому що вони в себе не мають інфраструктури, але люди хочуть грати у футзал. Є таке місто Олевськ, це 200 км від Житомиру, на півночі під кордоном з Білоруссю. Але вони хочуть грати у футзал! Не маючи в себе майданчика, інфраструктури для гри у футзал, створили команду, і їздять сюди на тури в місто Житомир. Це, з точки зору популяризації футзалу, дуже великий момент. Людям це цікаво, вони хочуть і їдуть, від них є прохання, щоб ставили по дві гри в день, тому що складка логістика.

Коростень вперше, як я казав, буде грати «Лігу Коростеня», але до цього вони постійно грали в Відкритому чемпіонаті Житомира. Новоград-Волинський грає у Відкритому чемпіонаті – загалом всього 32 команди в трьох лігах. 

Новоград-Волинський

- І по цих командах буде те ж саме запитання – як би Ви оцінили стан команд-учасниць: матеріальне забезпечення, тренувальний процес в них, рівень тренерських кадрів.
- Природно, що він різний, і це нормально. В місті ми маємо два майданчика повнорозмірних – ФОК і «Динамо», плюс шкільні зали. З 18-ї години ввечері до 23-ї вільного місця немає ніде. Люди тренуються, дійсно тренуються.

Житомирський ФОК

Спорткомплекс «Динамо»

Ми трохи вище говорили про Олевськ, там люди з великого футболу, і вони взимку тренуються в шкільному залі. Найцікавіше те, що по Коростеню та Олевську команди, які тренуються в шкільному залі, в їхній грі є дуже цікаві моменті. Футболісти настільки грають в своєрідну футзальну стилістику, що навіть професіональні гравці звертають увагу на те, що в силу малого простору ці команди грають в дуже короткий пас, дуже швидка робота з м’ячем. Це треба бачити – в них є відмінності за стилем гри. Дуже серйозні і дуже помітні.

Прес-служба Асоціації футзалу України