До чемпіонату світу залишається все менше часу. Деякі збірні вже готуються до «мундіалю». Збірна України, як відомо, збереться після другого туру Екстра-ліги. А поки що у головного тренера «синьо-жовтих» Олександра Косенка є час визначитися з кандидатами. Серед них, безумовно, будуть і лідери львівської «Енергії» - Микола та Михайло Грицини, яких за кордоном вже називають лідерами команди. Пропонуємо Вашій увазі інтерв'ю братів Грицин офіційному сайту ФІФА.

- Як ви прийшли у футзал?

Михайло:            
- Коли я навчався на першому курсі інституту у Львові, я грав у футбол. Але в міжсезоння, між першим і другим колом, нічим було зайнятися, і один мій знайомий запросив прийти в зал і просто потренуватися. Я прийшов, щоб потренуватися для себе, для підтримки форми. З того часу мене так і «затягло» в футзал. Мені тоді було 19 років.

Микола:
- Мене брат підтягнув у футзал. Спочатку він почав займатися футзалом в одній з львівських команд. Там у команді всі були молодші за мене, а я був трохи старший. А потім у них в команді не вистачало «стовпа», і я пішов з Мішею на тренування, Міша запропонував тренеру мене спробувати, і ми почали тренуватися разом в одній команді. Так і йдемо зараз разом.

- Чи є між вами дух конкуренції? Було прагнення бути сильніше то в грі, то в інших видах спорту? Якщо так, то хто зазвичай вигравав?

Михайло:
- Коли ми граємо між собою в індивідуальних видах спорту, то, безумовно, кожен з нас хоче виграти. Наприклад, коли ми граємо у настільний теніс, то, звичайно, хочеться виграти. Коли ми грали останній раз один проти одного, то я програв. Але в цілому, ігри йдуть з перемінним успіхом. Якщо ж ми в команді, то ми не прагнемо бути попереду один одного, тому що ми робимо одну справу.

Микола:
- У мене особисто немає духу суперництва, хіба що на тренуванні, коли ми граємо в м'яч через сітку. Тоді хочеться виграти у нього, а так – на майданчику, хто більше заб'є, хто буде краще виглядати, для мене це абсолютно не важливо. Мені важливо, щоб наша команда перемагала, для мене це найголовніше.

- Ваша родина пишалася вами, коли обидва разом одягали футболку збірної України. І, безсумнівно, аналогічне почуття буде, коли ви зіграєте і на чемпіонаті світу.

Михайло:
- Коли ми тільки прийшли в футзал, ми відразу поставили собі таку мету, ми мріяли про це. Тому що наша мама, яка грала в гандбол, залучалася до збірної України.
 Нам хотілося повторити її шлях, і коли я вперше одягнув футболку з гербом України, у мене навіть сльози наверталися.

Микола:
- Коли таке сталося вперше, це були неймовірні, непередавані відчуття. Ми на Євро грали разом, якщо зараз все буде добре, і ми разом поїдемо на чемпіонат світу, це будуть неймовірні емоції.

Микола Грицина

Михайло Грицина

- Ви повинні бути добре знайомі зі стилем гри один одного, оскільки граєте разом на клубному та міжнародному рівні. Граючи поруч з братом, дозволяє вам почувати себе більш комфортно в грі?

Михайло:
- Безумовно, в грі бувають такі моменти, що якщо на майданчику поруч не був брат, то ми не змогли розіграти ту чи іншу комбінацію. Коли брат поряд на майданчику, то в грі легше.

Микола:
- Ми добре відчуваємо один одного на майданчику. Я добре знаю багато його ігрових навичок. Наприклад, коли він готовий йти в обіграш, то я більше налаштовуюся страхувати його. Якщо ми граємо в пресинг, нам разом легше – він відчуває мене, а я відчуваю його. Я бачу, що він готовий йти в пресинг, тоді і я готовий пресингувати.

- Тільки дві команди, Іспанія і Португалія, які є «традиційними» футзальними державами, в Європі більше грали на чемпіонатах світу. Як ви думаєте, чому збірної України вдається утримуватися на такому високому рівні?

Михайло:
- Ми, може, не такі технічні, як іспанці та португальці, але наша збірна славиться тим, що ми граємо за рахунок свого бажання, свого характеру. Ми нація, скажімо так, така бойова, ми просто так не здаємося. За рахунок цих якостей збірна України і залишається на такому високому рівні.

Микола:
- Україна завжди грала за рахунок свого бажання, за рахунок свого духу. Ми такі козаки – завжди боремося, і граємо за рахунок великого бажання.

- Спостерігаючи за грою цих команд, що входять в число кращих в світі, підштовхує чи це вас вдосконалюватися у футзалі?

Михайло:
- У цих команд можна почерпнути дуже багато. Наприклад, як розібратися індивідуально в тій чи іншій ситуації. А якщо взяти іспанців, то гравці сильні не тільки індивідуально. Іспанці є зразком у футзалі, і у них дуже багато чого можна взяти для себе.

Микола:
- Ми дивимося чемпіонат Іспанії, як грає збірна Іспанії, пробуємо щось переймати у них. Як правильно оборонятися, як ефективніше атакувати. Нам є, над чим працювати.

- Ви вперше брали участь у головному турнірі УЄФА для збірних команд чемпіонаті Європи. Який досвід ви отримали на цьому турнірі?

Михайло:
- Цей турнір став для мене великим уроком. Багато чого вдалося взяти у різних команд, вони вирішують різні ситуації на майданчику. Там у мене було багато емоцій, пов'язаних з переживаннями, зараз, думаю, буду більш спокійно ставитися до ігор.

Микола:
- Я багато чому навчився, і багато для себе побачив. Для мене це був перший такий великий турнір. Зрозумів, що завжди потрібно грати на максимумі. В цілому ж, я отримав на чемпіонаті Європи безцінний досвід.

- Збірна України вибула з турніру Євро-2016 при драматичних і досить жорстких умовах. Це можливо, жорстокий урок. Що ви візьмете з нього, вирушаючи в Колумбію?

Михайло:
- З тієї поразки можна винести тільки один урок – не можна розслаблятися до самого кінця матчу. Там вже залишалися частки секунди, думали, що буде нічия і готувалися до овертайму. Ось нас і покарали. Потрібно грати від свистка до свистка. Не тільки до останньої секунди, а до фінального свистка арбітра. Якщо потрібно, то й після нього.

Микола:
- Розслабленість і втрата концентрації в будь-який момент може призвести до пропущеного голу. Треба весь час бути сконцентрованим і грати до останньої секунди, поки не пролунає фінальний свисток.

- До турніру вже менше місяця, і, напевно, ви відчуваєте хвилювання перед ним. Які ваші очікування від чемпіонату світу? Вам чекає важкий перший матч проти Бразилії, а потім ігри з Мозамбіком і Австралією.

Михайло:
- Переживання, звичайно, є, все-таки це буде перший чемпіонат світу. З такою командою, як Бразилія, завжди хочеться зіграти, тому що це топ-збірна, це діючий чемпіон світу. Хочеться зіграти, щоб відчути, чи готовий ти грати на такому рівні. Звичайно, хочеться позитивного результату, не просто грати на відбій, а дати бій, самим намагатися грати першим номером.

Микола:
- Зараз важливо добре підготуватися до чемпіонату світу, щоб бути в хорошій фізичній формі. Важливо до початку чемпіонату уникнути якихось травм. Поки у мене ніяких переживань немає, можливо, будуть ближче до чемпіонату світу. Я згадую чемпіонат Європи, там вже якесь хвилювання було ближче до першої гри. На Євро я вперше грав проти Іспанії – це сильна команда, але з нею можна грати. Думаю, що з бразильцями буде приблизно також. Нам буде важко, тому потрібно старатися і спробувати зіграти гідно. І при можливості виграти. Якщо говорити про Мозамбік та Австралію, то потрібно поважати будь-якого суперника. Зараз футзал розвивається, і ми бачили це у відбірному турнірі на чемпіонат світу. Ми грали проти Бельгії та Англії, які ніколи не вважалися в Європі сильними командами, але зараз всі вміють грати у футзал, і всі команди прогресують.

- Збірна України кваліфікувалася на ЧС досить легко, хіба що випробувавши проблеми зі збірною Угорщини. Чи думаєте ви, що це показує, що ви і команда у відмінній формі?

Михайло:
- Я б не сказав, що у нас був легкий шлях на чемпіонат світу. Ми пройшли на чемпіонат світу за рахунок працьовитості, бажання, за рахунок того, команда дуже хотіла цього, билася в кожній грі. Вважаю, що наша команда буде до чемпіонату перебувати в непоганій формі, і все буде добре.

Микола:
- Можливо, за рахунку здається, що нам було легко. Насправді ми виконали велику роботу, і вийти на чемпіонат світу було нелегко. Якщо здається, що ми легко вийшли на чемпіонаті світу, значить, ми добре підготувалися до відбірних матчів.

- Ви вже обидва забивали вже за збірну. Сподіваєтеся відзначитися забитими м'ячами в Колумбії?

Михайло:
- Звичайно, забити на чемпіонаті світу хочеться, і ми будемо прагнути до цього, але це не є найголовнішим. На таких турнірах, як чемпіонат світу, важливо, щоб вся команда домоглася успіху. А забити, звичайно, хочеться кожному гравцеві.

Микола:
- Це було б непогано. Але головне, щоб виграла команда, а заб'ю я, не настільки важливо.

- Починаючи з 2010 року збірна України на всіх великих турнірах не змогла подолати стадію 1/4 фіналу. Як ви гадаєте, в Колумбії Україні вдасться подолати цей бар'єр і увійти у четвірку кращих команд світу?

Михайло:
- Це вже стало якимось прокляттям для збірної України. Я не можу обіцяти, але ми будемо сподіватися, прагнути, і все робити для того, щоб вийти в півфінал. Ми знаємо, що у нас на турнірі важка сітка, але грати можна і потрібно з будь-яким суперником.

Микола:
- Думаю, що збірна України буде робити все можливе, щоб подолати цей бар'єр чвертьфіналу. Ми будемо намагатися пройти якомога далі, а для цього кожну гру треба грати на перемогу.

За матеріалами офіційного сайту ФІФА