Прес-служба Асоціації футзалу України поспілкувалася з тренером воротарів юнацької збірної України Олексієм Сагайдаченком про дебют у штабі команди у протистояннях з Угорщиною, роботу з молодими голкіперами та майбутні поєдинки у Сербії.

– Ви дебютували в якості тренера воротарів юнацької збірної у матчах проти збірної Угорщини у Ченгері, в яких команда здобула дві перемоги. Розкажіть про перші враження після тих поєдинків?

– Враження були надзвичайно позитивними. Це дуже цікаво. Думаю, що дві звитяги, які команда здобула у протистояннях з угорцями не пов’язані саме з моєю появою. Якщо оцінювати ці матчі – все було абсолютно закономірно. Дійсно, така робота є дуже цікавою. Багато всього нового. Для мене це початок тренерської кар’єри. Розумію, що багато чому ще потрібно вчитися, але, водночас, багато чому можу навчити хлопців.

– Розкажіть про те як у Вас виник варіант співпраці з юнацькою збірною України?

– Я доволі давно знаю Віталія Олексійовича Одегова. Пропозиція надійшла саме від нього і я погодився. Ми грали в одній команді, тренувалися разом. Думаю, що питання щодо тренера воротарів виник сам собою, оскільки це трохи дивно коли різні команди не мають наставників для воротарів. Ця практика більш поширена у футболі, а от у футзалі, безперечно, є інші тонкощі щодо роботи воротарів, але от тренерська практика для цієї позиції не надто розповсюджена. Як на мене, це необхідність. Особливо, у молодіжних та юнацьких командах.

– Ще до того як Ви увійшли до штабу збірної до команди, як правило, викликалося три воротарі. Як вважаєте, наскільки важливою є практика для якомога більшої кількості молодих воротарів напередодні офіційних матчів?

– Ігрова практика – це взагалі перший аспект, який має бути присутнім у кар’єрі кожного футзаліста. Ті гравці, які не мають достатньої кількості ігрового часу, а, на жаль, наші молоді хлопці з певних причин не завжди перебувають в ігровому балансі. Наприклад, для воротарів 18-19 років – це надзвичайно юний вік і багато хто з них не мають достатньої кількості ігрової практики, оскільки перебувають у складі доволі сильних команд Першої ліги. Для голкіпера 25-26 років є, фактично, початком кар’єри. Тому, безперечно, таким молодим хлопцям потрібно грати. Звісно, вони помилятимуться, однак, матимуть шанс навчатися завдяки цьому. Можна пояснювати або показувати що завгодно, але поки ти не пропустиш своїх 100 «прикрих» м’ячів – важко буде здобути досвід для подальшого виправлення помилок.

– Воротар – це людина, яка має вселяти впевненість у своїх партнерів на майданчику. Що потрібно молодим голкіперам, аби подолати невпевненість у собі, яка є типовою для гравців цього віку?

– На мою думку, в юному віці потрібно, передусім, слухати тренера. Ми живемо в епоху інформаційного прогресу. Можна знайти різноманітні відеоматеріали за участі сильних кіперів у різних чемпіонатах та перейняти щось з цього для себе. Головне – це правильні висновки після помилок, які необхідно виправляти у подальшому тренувальному процесі. Голкіпери високого класу так само працюють з тренерами, оскільки їм також потрібно вдосконалюватися. Не існує ідеальних воротарів та ідеальних людей загалом.

– Ви як тренер допомагаєте своїм підопічними не лише працювати над технікою, але й над психологічним аспектом?

– Я намагаюся донести до хлопців своє бачення гри голкіпера. На моє переконання, такі воротарі як Ігіта рухають футзал вперед. Він є лідером на полі не лише завдяки своїм підказкам, але й чудово грає руками та ногами. Ігіта чудово виконує те, що я хочу бачити у діях наших хлопців – бере на себе ініціативу. Це як у боксі. Саме ти маєш диктувати умови, тобто – не чекати доки суперник тебе обіграє, а змушувати опонента помилятися і хвилюватися, а також бути лідером на майданчику. Цей аспект складається не лише з підказок, а й з підстраховки партнерів та інших ігрових аспектів.

– Чи відвідували Сербію до цього? Розкажіть про враження від цієї країни після перших днів перебування у Лесковаці.

– Так, довелося побувати у цій країні під час кар’єри гравця. У місті Нові Сад я відвідав чемпіонат серед вишів разом з командою Дніпропетровської банківської академії. У середу у нас була екскурсія центром Лесковаца. Важко зробити якісь висновки про країну загалом, відвідавши невеличке місто. Маленьке симпатичне містечко з непоганим центром в якому можна знайти як певні деталі з пострадянського простору, так і щось європейське. Сподіваюся, що до повернення в Україну нам вдасться прогулятися Белградом і тоді сформуються більш конкретні та остаточні враження.

– Чого чекаєте від двох протистоянь зі збірною Сербії?

– Щодо результату – то, звісно, хочеться здобути дві перемоги. Однак, передусім, і головний тренер може це підтвердити, - ми розглядаємо ці зустрічі в якості генеральної репетиції перед матчами Основного раунду Євро-2019 у Македонії. Ці поєдинки стануть найважливішими у кар’єрі цих молодих хлопців. У протистояннях з сербами хлопці мають зрозуміти, що у Скоп’є їм потрібно буде зробити все від себе можливе, аби здобути звитягу у кожному з трьох поєдинків. Сподіваюся, що у найближчих матчах хлопці вийдуть на майданчик битися під шум трибун, барабани, різноманітний психологічний тиск. Ми зобов’язані здобувати результат, незважаючи на всі ці аспекти. У матчах з Сербією хлопці мають зрозуміти, що у Македонії їм буде ще складніше.

Прес-служба Асоціації футзалу України