Найкращий бомбардир за підсумками регулярного чемпіонату Favbet Екстра-ліги Даниіл Абакшин розповів про свої гольові звершення, перехід до НФК «Ураган», адаптацію в елітному дивізіоні та багато іншого.

– Чим займаєшся на карантині? Як підтримуєш форму?

– Я зараз знаходжуся у Харківській області. Команда тренується онлайн завдяки відеозв’язку майже кожного дня. Підтримую форму саме таким чином. Нарешті, знайшов час для того, аби провести його разом з батьками: як моїми, так і дружини. 

– Як загалом оціниш сезон, що минає для «Урагана»?

– Як на мене, підсумки потрібно підбивати після завершення усього сезону, оскільки вони безпосередньо залежатимуть від розвитку подій у другому етапі.

– Минулоріч найкращим бомбардиром став інший «ураганівець» – Артем Фаренюк. Наскільки налаштований цьогоріч знову залишити це звання за представником івано-франківців, однак, на цей раз забравши його собі?

– Передусім, це є загальною працею всієї команди. Минулоріч дуже багато забивав Артем, у цьому сезоні більше своїх моментів вдалося реалізувати мені. Повторюся, до голів докладає руку вся команда. Звичайно, буду прагнути забивати й надалі. Думаю, всі сприятимуть тому, аби я або хтось з хлопців завойовував індивідуальні відзнаки. Це приємні бонуси. Однак, головне, щоб «Ураган» перемагав та здобував якомога більше трофеїв.

– Цього сезону ти забив 17 голів у Favbet Екстра-лізі. Який з них є найбільш пам’ятним?

– Найбільше запам’ятався не мій гол. Тут, звичайно, відзначу результативний удар Артема Фаренюка у Рівному на останній секунді. А якщо додати ще один – то це теж гол Артема, однак, у домашньому поєдинку з «ХІТом». Він також приніс нам перемогу наприкінці зустрічі. Це чудові командні спогади.

– Саме твій хет-трик допоміг «Урагану» перемогти «ХІТ», скоротивши відстань від суперника у турнірній таблиці. У тебе була серія з чотирьох поспіль поєдинків, в яких ти забивав. Чи вірив, що зумієш її продовжити у Києві?

– Такої детальної статистики я не знав. У 2020-му році більше почало виходити у роботі нашої четвірки, вдалося додати у плані реалізації. Однак, якщо переглянути мої голи – це дійсно заслуга партнерів, а я – лише переправляю м’ячі у ворота.

– Однак, опинитися у потрібному місці у потрібний час – це також майстерність!

– У цьому плані намагаюся виконувати настанови головного тренера. Вони неабияк допомагають обирати правильну позицію.

– У столиці обидві команда грали за відсутності глядачів. Наскільки відчувалася різниця в атмосфері?

– Звичайно, це відчувалося. У «ХІТа» досить непогана підтримка. Можливо, відсутність глядачів нам допомогла, оскільки господарі трошки її недорахувалися. Однак, звичайно, ми граємо для людей. Сам перебіг поєдинку відрізняється досить серйозно, оскільки будь-які вболівальники: твоєї команди або ж суперника – створюють емоції. Безумовно, у Києві їх не вистачало.

– Загалом, який з суперників найбільше здивував впродовж сезону?

– Всі команди непогано готувалися до поєдинків з нами. Дійсно, було непросто грати з кожним суперником. Якщо у чемпіонаті міста потрібно налаштовуватися на декілька команд, то у Favbet Екстра-лізі ти маєш бути сконцентрованим у кожному матчі. Суперники можуть відібрати очки, яких потім може не вистачити у другому етапі.

– Розкажи про матчі з «ІнБевом». Ви двічі поступилися у чемпіонаті і два рази впевнено здолали житомирян у кубку. Чим відрізнялися ці поєдинки?

– Видно, що суперник був дуже налаштованим на матчі з нами. Ми також підходили до поєдинків надзвичайно відповідально, однак, у чемпіонаті нам чогось не вистачило. Думаю, результати могли бути іншими. У Кубку ми були сповнені рішучості помститися за перший поєдинок чемпіонату. Це у нас вийшло. Загалом, протистояння були абсолютно різними за змістом. Однак, щастя у чемпіонаті опинилося на боці «ІнБева», а у Кубку України – на нашому.

– Якщо говорити персонально про тебе. Розкажи, як потрапив у футзал?

– Я починав з гри у футбол. У п’ятирічному віці опинився в академії «Шахтаря». З 2000-го року мій батько був тісно пов’язаним з футзалом, оскільки обіймав посаду віце-президента «Єнакієвця». Я дуже любив дивитися футзальні матчі. Однак, дитячих футзальних шкіл у нас не було. У 13-річному віці мене відрахували з «Шахтаря». Я продовжував грати у футбол. Однак, якось батько зібрав 13-тирічних футболістів та повіз на Кубок України у нашій віковій категорії. Ми перемогли, і мені дуже сподобався цей вид спорту. У 2014-му році через початок війни моя родина переїхала на Харківщину. Саме там я завершив одинадцятий клас. Впродовж цього року я лише грав у волейбол на шкільному рівні, однак, мені це не приносило задоволення. Потім я потрапив до складу «Viva Cup», який тренував Віталій Чернишов. Спочатку виступав за другу команду, а потім пробився до основи та грав у чемпіонаті Харкова. Це було впродовж двох років. Після цього мене запросили до «Урагана». Звичайно, я погодився.

– Сезон 2017/2018 ти провів у складі харківського «Viva Cup». Чи уявляв, що навесні ти здобудеш «золото» всеукраїнського фіналу АФЛУ, а вже у вересні гратимеш в Екстра-лізі?

– Відверто кажучи, не дуже. Однак, сподівався на це. Мав багато амбіцій. Хотів спробувати себе на більш високому рівні ще раніше, однак, тодішній тренер «Viva Cup» Роман Перадзе сказав, що поки рано. Це було за півроку до того. Як я зрозумів потім, він мав домовленість, і посприяв моєму переходу до «Урагана». Дуже вдячний йому за це. За згадані півроку у Харкові я додав у впевненості, ми з командою перемогли у всеукраїнському фіналі АФЛУ. Зрештою, дуже задоволений таким розвитком подій.

– Як минув переїзд до Івано-Франківська?

– Спочатку я поїхав проходити збори один. Потім до мене приїхала дівчина, з якою ми нещодавно одружилися. Насправді, я досить спокійно ставлюся до переїздів. Разом з родиною ми переїжджали з Єнакієвого, потім я поїхав від батьків до Харкова. Моє життя в Івано-Франківську полегшило те, що з «Viva Cup» до «Урагана» я перейшов разом з Владиславом Моспаном. У команді було ще декілька людей з Харкова. Тож, адаптовуватися було простіше. Також допомогли більш досвідчені партнери по команді. Нинішня дружина спочатку їздила туди-сюди, а потім вже остаточно переїхала до мене. Ми мешкаємо разом в Івано-Франківську.

– Щодо одруження. Як зважився на такий крок у досить молодому віці?

– Головне, відчути, що це дійсно твоя людина. В якийсь момент зрозумів, що готовий до такого кроку. Просто абсолютно впевнений, що моя дружина повністю мені підходить. Більше немає чого й казати.

– Чи пам’ятаєш свій перший матч у складі «драконів». Наскільки хвилювався?

– Дуже добре запам’ятав цей поєдинок. Ми грали вдома з «Титаном». Півроку тому я дивився на Свиридова і Мельника по телевізору, а у дебютному матчі в Екстра-лізі – потиснув їм руки. Пам’ятаю, у дитинстві спостерігав за їхньою грою ще у складі «Єнакієвця». Для мене – це дійсно знакові гравці. Скажу відверто, під час дебюту ноги трусилися доволі серйозно. Однак, хлопці допомагали, а потім з’явилася впевненість та почав забивати.

– Кубок ліги та Кубок України стали для тебе першими трофеями у складі «Урагана». Як вважаєш, завдяки чому вдалося здолати «Продексім» у цих матчах?

– На той момент, ми більше заслуговували на ці трофеї. Передусім, цьому посприяв наш командний дух. У Кубку ліги ми наприкінці півфінального поєдинку у складній боротьбі здолали «АРПИ Запоріжжя». Матч з «Продексімом» також дався дуже непросто, але ми зуміли завоювати цей трофей. У Кубку України приємним для нас фактором стали домашні трибуни. Окрім того, розуміли, що наш суперник був трохи слабшим. Ми впевнено здолали «Food Centre-СумДУ», який на той момент ще грав у Першій лізі, а «Продексім» провів більш складний поєдинок проти «Титана». Фінал видався дуже цікавим. На щастя, нам вдалося завоювати і цей трофей.

– Розкажи про свій міжнародний досвід у складі студентської команди ХНУ. Минулоріч ви посіли друге місце на чемпіонаті Європи серед ВНЗ у Португалії. Наскільки такий досвід допомагає у розвитку?

– Я тоді провів лише сезон у складі «Урагана». Фактично, лише звикав до Екстра-ліги та не був на провідних ролях у команді. У Португалію ми разом з Ярославом Лебедем їхали в якості одних з лідерів у складі ХНУ. Це класний міжнародний досвід. Кожен суперник – своєрідна загадка. Грати проти таких команд – приємна практика. Ми виступили досить добре. Однозначно, це допомогло впевненіше себе відчувати і в другому сезоні у складі «Урагана». Хочеться якомога частіше брати участь у таких турнірах.

– Що можеш побажати шанувальникам футзалу у цей непростий час?

– Думаю, всі розраховують на те, що карантин якомога швидше завершиться. Звичайно, бажаю здоров’я та сімейної злагоди. У майбутньому чекаємо вболівальників на трибунах та розраховуємо на їхню підтримку.

Прес-служба Асоціації футзалу України